НАЗВАНА ІМЕНЕМ ЯРОСЛАВА

Статті
Субота, 04 березня 2017, 11:58

DSC 5493

 

Рівно рік тому, 4 березня 2016 р., в день, коли Православна Церква вшановує пам’ять благовірного князя Ярослава Мудрого, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет очолив Божественну літургію з нагоди престольного свята храму Малої Софії на території комплексу Софіївського собору м. Києва. 21 лютого 2016 р. відбулося освячення престолу і храму Малої Софії – колишнього трапезного храму Софіївського митрополичого монастиря. Престол був освячений на честь благовірного князя Ярослава Мудрого – будівничого Святої Софії, одного з найбільш видатних правителів Київської держави.

Гортаючи церковний календар, з-посеред імен перших християнських святих знаходимо й згадку про тих, хто народився на рідних нам теренах і гідно прожив відпущений Богом час, примноживши духовні цінності землі своєї, як-от святий благовірний київський князь Ярослав Мудрий.

Кажуть, «святими не родяться, а робляться. Другий син Володимира Великого, Ярослав 5-річним був охрещений у Києві з іменем Георгій (Юрій), рано почав навчатися книжним наукам і за повелінням свого батька ще дитиною став удільним князем у Ростові та Новгороді. Посівши за багато років київський великокнязівський престол, названий був сучасниками «Богохранимим» і «Богомудрим». Київський митрополит Іларіон порівнював сина Володимира Великого із біблійним Соломоном, котрий так само плідно продовжив розпочату Давидом справу.

Чимало здобутків Ярослава Мудрого вціліло до наших днів. За часів його правління було завершено будівництво собору Святої Софії, засновано перші монастирі –- Києво-Печерський, а також Св.Георгія і Св.Ірини, що стали великими церковними й культурно-освітніми центрами Київської Русі. Неперевершеної краси новим київським спорудам надали розписи й мозаїки, створені спеціально запрошеними майстрами. Розширилася й територія міста; постали вали, названими Ярославовими (згадаймо сучасну вулицю під таким іменем), із Львівською брамою, Золотими (головними для в’їзду в місто) та Лядськими Воротами (відновлені на Майдані Незалежності, із Архістратигом Михаїлом нагорі).

«І до книг він мав нахил, читаючи їх часто вдень і вночі», - відзначав княжу відкритість до нових знань сучасник Ярослава. Дбаючи про освіту, князь відкрив школу і заснував бібліотеку при Софіївському соборі, котра уславилася на всю Європу. Чимало грецьких книг, насамперед богословських, там було перекладено давньоруською мовою; стала розвиватися книжкова мініатюра. «Отець бо його Володимир землю зорав і розм’якшив, себто хрещенням просвітив, а сей великий князь Ярослав… засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаєм, учення приймаючи книжнеє», - зазначав літописець.

Досяг успіху і на законодавчій ниві ( у наш час саме його іменем назвали Харківську юридичну академію, спорудивши перед нею пам’ятник князю). Всі державні закони мудрий Ярослав звів до єдиної цілісної системи, названої «Руською Правдою»; страта й тілесні покарання були ним замінені на легші кари. Згодом Михайло Грушевський назве княже оточення, людей високодуховних і розумних, «першою академією наук України-Русі».

Спільно із митрополитом Іларіоном вони уклали для Церкви «Ярославів устав». У ті ж роки Церква визнала святими княгиню Ольгу, братів-страстотерпців Бориса і Гліба та батька Ярослава, рівноапостольного князя Володимира.

За правління князя було засновано Корсунь, Юр’їв, Ярославль, Гюргів (Біла Церква), Новгород-Сіверський, а коли підросли діти, родичами його стали чи не пів-Європи! Синів Ізяслава та Святослава одружив із доньками польського князя та німецького графа, ; від шлюбу Всеволода із візантійською принцесою народився великий князь Володимир Мономах; доньки Анна, Анастасія, Єлизавета у шлюбі стали королевами Франції, Угорщини, Норвегії. Євангеліє, написане нашою давньою мовою, привезене в посагу Анни, згодом отримало назву Реймського; відтоді на ньому складали присягу всі королі Франції.

Наприкінці свого життя мудрий правитель заповідав своїм нащадкам: «…Якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде в вас, і покорить Він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі загинете, і землю отців своїх і дідів погубите, що вони надбали її трудом великим. Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно».

Саркофаг, у якому покоїлось тіло благовірного князя Ярослава, зберігається у великому соборі Святої Софії. Улітку 2008 р., після належного дослідження його життя і подвигу Освячений Помісний Собор УПЦ КП канонізував Ярослава, приєднавши його до лику святих.

Минулого року на честь святого благовірного князя Київського Ярослава Мудрого Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом у співслужінні духовенства УПЦ КП було освячено храм Малої (Теплої) Софії. Зведена в стилі українського бароко колишня трапезна церква Софійського монастиря - пам’ятка культурної спадщини національного значення, внесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Перша трапезна на цьому місці, ще дерев'яна, була освячена 1682 р.на честь св. Феодора Стратилата.

Все навколо нас відбувається з волі Божої. Ніхто спеціально не обирав такої дати, але наш храм було освячено саме 21 лютого 2016 р., у день пам’яті вмч. Ф. Стратилата, - згадує священик храму ієрей Іван Сидор. Нинішня ж Мала, або Тепла Софія була збудована з каменю в 1722–1730 рр.; тут містилася церква Воскресіння Лазаря. За століття її перебудували на «зимову» церкву Різдва Христового, тоді й отримала назву «Тепла Софія». Переживши ще не одну перебудову за наступні віки, 1970 р. вона почасти набула первісних барокових форм, а зсередини храм перепланували під виставкову залу. Такий вигляд він має й у наші дні.

Українською мовою служби тут правилися з кінця 1919 р. і до початку 1920-х. Ще за кілька років церкву закрили. І от після більш як 80-річної перерви тут знову звертаються до Бога українською настоятель храму, протоієрей Петро Ландвитович та ієреї Іван Сидор і Віталій Клос.

Коли служиш на території Софії Київської, мимоволі згадуєш: тут упродовж більш як 10 віків молились наші предки, київські митрополити, гетьмани, князі, козаки, міська знать і простий люд, - каже о. Іван Сидор.

За рік тут уже сформувалася громада парафіян, які з перших днів приходять на молитву. Ранкові й вечірні богослужіння звершуються щодня, та найбільше людей буває по неділях і великих святах. А ще відбулося 80 хрещень і 30 вінчань.

Може, тому стільки охочих, що поряд Свята Софія - найдавніший, найбільш значущий храм в Україні. Тут був центр Київської Русі, тут центр нашої української духовності, ментальності, історії, - припускає ієрей Іван. Каже, настоятель протоієрей Петро планує відкриття при храмі недільної дитячої школи.

Богослужіння у трапезному храмі Софії Київської звершуються щоденно: о 8:00 (ранкове богослужіння) і 17:00 (вечірнє богослужіння).

5 березня, в неділю,у Теплій Софії - храмове свято, яке цього року припало на Неділю Торжества Православ’я. Тож настоятель і священики храму запрошують усіх на 8:00 до спільної молитви.

 
Ольга Гойденко
Газета "Порадниця" від 02.03.2017 р.

ХРАМИ ОБИТЕЛІ