Братський корпус

Заповідник "Софія Київська"
Вівторок, 03 травня 2016, 08:24

Корпус братський 02

Братський корпус – будівля колишніх чернечих келій Софійського монастиря, зведена у 1756 – 1757 рр. на захід від Софійського собору в стилі українського бароко.

Між 1823 та 1829 рр. перебудований на комплекс стайнь та господарських приміщень за проектом архітектора Андрія Меленського, але вже 1840 р. пристосований під житло для ченців та півчих. У 1844 р. за проектом Павла Спарро надбудовано другий поверх в стилі класицизму та зведено двоярусну дерев'яну галерею зі сходами на західному фасаді. До 1972 р. використовувався як житлова будівля. У першій половині 1970-х рр. проведена реставрація споруди.

Зараз у будівлі міститься фондосховище заповідника.

Братський корпус у складі комплексу монастирських споруд Софійського собору занесений до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО під № 527. Пам'ятка культурної спадщини національного значення, охоронний номер пам'ятки № 1/10.

 

АРХІТЕКТУРА

Двоповерховий корпус у плані прямокутний, видовжений по осі північ-південь, увінчаний високим вальмовим дахом на металевих кроквяних фермах з бляшаною покрівлею. З південного боку є склепінчастий однокамерний льох, сходи до якого знаходяться в товщі західної стіни. Перший поверх має анфіладно-коридорне планування з однобічним розташуванням приміщень, другий – коридорне двобічне. В центральній частині будівлі розташовано двоє наскрізних сіней. Стіни муровані на вапняному розчині, тиньковані та побілені. Перекриття приміщень першого поверху зроблені у вигляді циліндричних або зімкнених склепінь з розпалубками, перекриття другого пласкі.

Перший ярус збудований в стилі бароко, в оформленні другого використані барокові елементи. Східний фасад членовано по горизонталі пласкими лопатками, які відповідають плануванню, та обробленими під дощаний руст широкою центральною і двома більш вузькими бічними розкріповками.

На західному фасаді знаходиться двоярусна дерев'яна галерея на стовпах з балюстрадним огородженням. В її закритих торцях знаходяться двомаршеві сходи на другий поверх, в інтер'єрі яких західна стіна розкріпована та рустована. Центральна частина фасадної стіни та аркові вікна першого поверху оформлені аналогічно східному фасадові. Стіна верхнього поверху гладенька з віконними прорізами. Торцеві фасади мають одну асиметрично розташовану віконну вісь, членовано горизонтально бічними рустованими на першому ярусі лопатками та вертикально – профільованими вінцевим та міжповерховим карнизами.

Корпус братський 01

 

ІСТОРІЯ

У 1756 – 1757 рр. на подвір'ї Софійського монастиря на захід від собору в ряд із будинком митрополита замість старих дерев'яних келій було збудовано нову одноповерхову споруду, яка складалася з чотирьох секцій-келій. Кожна з них мала сіни, велику келію на три вікна, що виходили на східний бік, та кілька комірок на одне вікно. Перекриття великих східних приміщень були викладеними в одну цеглину зімкненими склепіннями з розпалубками, всіх інших приміщень – циліндричними приміщеннями. Вікна були прикрашені пласкими цегляними лиштвами.

1786 р. Софійський монастир був закритий, однак у братському корпусі ще деякий час мешкали ченці, що залишалися при будинку митрополита. У 1819 – 1822 рр. архітектор Андрій Меленський склав проект перероблення корпуса під сараї, стайні та приміщення для проживання архієрейського штату, який було подано на розгляд Синоду 19 лютого 1823 р. Згідно з проектом, передбачався злам внутрішнього планування, закладення віконних отворів у стайні та в сараях, спорудження в'їзду, ґанків та світлових вікон на даху, ремонт тинькування й мурування. Перебудова відбулася між 1823 та 1829 рр. У 1838 р. стайні було переведено в спеціально збудовану каретну.

У 1840 р. корпус було пристосовано для проживання ченців та півчих Софійського собору. Єпархіальним архітектором Павлом Спарро був розроблений проект надбудови другого поверху, який затверджено 1 лютого 1844 р. Одночасно прибудовано й західну дерев'яну галерею. Під час цих перебудов розібрано всі стіни та склепіння першого поверху, за виключенням трьох поперечних у центральній частині, закладено два вікна та стесано лиштви. Натомість зроблено пласке перекриття першого поверху на дерев'яних балках, яке зменшило його висоту, стіни та стелі побілено, дощані підлоги пофарбовано. 1872 р. в будівлі розташовувалася кухня та їдальня. 1897 р. в братському корпусі було 13 квартир, кухня й приміщення для кухарів. 1913 р. тут було 28 кімнат, частина з яких винаймалася, а 1920 р. кімнат було вже 18. Будинок був заселений до 1972 року.

1971 р. були проведені дослідження братського корпусу, внаслідок яких стало можливим проведення ремонтно-реставраційних робіт. Проект реставрації розроблено в Українському спеціалізованому науково-реставраційному проектному управлінні, його автори – архітектори Р. Бикова та В. Цяук.

Під час реставрації, яка мала місце у першій половині 1970-х рр., відновлено первісні планування та склепіння першого ярусу будівлі, декор східного фасаду, західну дерев'яну галерею, замінено дерев'яні крокви, що тримали дах, на металеві ферми.

Після робіт в споруді розміщувалися інститут «Укрпроектреставрація», дирекція Софійського заповідника, а з 1990-х рр. – фонди Національного заповідника «Софія Київська».

 

У статті використано матеріали з вільної онлайн-енциклопедії "Вікіпедія"

ХРАМИ ОБИТЕЛІ