ПРОПОВІДЬ В НЕДІЛЮ ТРЕТЮ ПІСЛЯ П'ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Проповіді
Четвер, 07 липня 2016, 09:18

molitva

 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри! Перш за все, я хотів би вас усіх привітати зі святою неділею. «Шукайте ж спершу Царства Божого» (Мф. 6, 33), - заповідає наш Спаситель. Це є наше з вами покликання, наш святий обов’язок, бо християнам, справжнім істинним християнам, у цьому житті належить дуже багато трудитись, і найперше духовно.

Занадто мало визнавати Господа Ісуса Христа, потрібно щиро вірити у Нього, сповідувати і завжди чистим серцем приймати Його і славити, і все це підкріпляти справді християнськими вчинками, обирати православний християнський спосіб життя.

Господь найбільше спитає з нас, як із тих, хто знав Його і вірив у Нього. Бо для того, хто не знає Христа, хто не знає істинного Бога, Творець дав одну свічку, один життєвий орієнтир – розум. Так було у дуже давні часи, коли люди не знали Христа і не вірили в Єдиного Бога, відступивши колись від правдивої віри. Тоді люди керувались лише розумом, логікою, загальносуспільними законами і поглядами на мораль. Розумом вони частково осягали, що все навколо наповнене божеством, але розділяли це божество і поклонялись лжебогам та їхнім ідолам.

Іншим Бог дав дві свічки – розум і Старий Завіт. Так сталось з богообраним народом, який вірив у Єдиного Бога, але Христа не прийняв.

Для християн же, за словами нашого майже сучасника, який жив у ХХ столітті, святителя Миколая Сербського. Господь дав п’ять світильників: розум, Старий Завіт, Новий Завіт, Церкву і Духа Святого. Саме Святий Дух дарований нам, щоби у душі свої ми приймали істинного Бога, поклонялися йому, як навчав Христос, «у дусі та істині» (Ін. 4, 24). Оновивши сьогодні цей храм, ми засвідчили, дорогі брати і сестри, своє бажання саме так, в дусі та істині, поклонятися Єдиному Богові на цьому святому місці.

Які прості і глибокі слова чули ми сьогодні від Христа: «Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим» (Мф. 6, 22). Напевно кожен із нас співчуватиме незрячій людині, співчуватиме щиро усім серцем, тому що незряча людина не може бачити цього світу і його краси, не може вповні осягнути того, що її оточує. Втім у незрячої людини сильніше розвиваються інші чуття, якими вона і сприймає світ.

Нам же з вами Господь не дав жодної фізичної вади. Ось я бачу, що всі мають очі, всі мають добрі тіла. За це ми звісно повинні дякувати Богові, але тим то належить нам й уважніше пильнувати, бо око завжди є спокусливе. Ось можна собі міркувати, які очі краще бачать: чи із блакитною райдужкою, чи з карою, чи зеленою. Але знайте, що найкраще бачать заздрісні очі. Втім, нехай знає людина заздрісна, що через такий зір, все тіло її осквернене, воно не є чистим. Про це говорить Господь, запитуючи: «Якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?» (Мф. 6, 23) Остерігаймося, брати і сестри, добре бачачи своїми тілесними очима, наповнити себе всередині темрявою через лихий зір.

Маючи згадані п’ять світильників, ми у їхньому світлі можемо сміливо йти прямою дорогою Христових заповідей. Але й очі потрібно мати чисті, щоби не схибити на цій дорозі.

В одному монастирі ігумен вирішив вилікувати старця, що страждав втратою зору. Але коли ігумен привів до старця лікаря, він сказав: «Навіщо це мені потрібно? Чи ти смерті моєї хочеш? Якщо я буду і надалі незрячим, то не бачитиму спокус цього світу, яких є надто багато». Це є великий приклад для нас. Тобто краще нам, дорогі брати і сестри, добре бачачи, у духовному розумінні вести себе так, наче ми незрячі.

Господь каже нам: «Ніхто не може двом господарям служити... Не можете служити Богові й мамоні» (Мф. 6, 24). Мамона – це є багатство, це є наші матеріальні статки, які деколи, на жаль, у житті нашому займають надто велике значення і інколи переважують над духовними аспектами, приглушують наші духовні прагнення. Правильно чинить та людина, яка знає в своєму житті міру матеріальному, яка бере від цього життя лише стільки, скільки насправді потрібно, щоби просто прожити кожний із відведених днів, яка ніколи не полишає думок про вічне життя.

Тяжко, каже Господь, багатій людині осягнути вічне життя і Царство Боже (пор. Мф. 19, 23). Також Господь хоче, щоб ми не турбувалися про те, що нам їсти, у що одягатися. Але не просто хоче, щоб ми не турбувалися, але й запевняє нас, що Сам про все потурбується (пор. Мф. 6, 26-30).

Хіба ж ми є всесильними у цьому світі? Хіба ми можемо керувати законами природи, зупиняючи, наприклад, старіння? Хіба можемо ми у природний спосіб змінювати своє тіло, хіба самі ми обираємо при зачатті як виглядатимемо, якого зросту будемо тощо? Ні! Цього ми не робимо та й не можемо зробити.

Тому то Господь заповідає нам дивитись на природу і самім вести, так би мовити, природній спосіб життя. Христос наводить приклад польових лілей, пташок – всі вони не не сіють, не жнуть, не прядуть, але всі блага приймають з милостивої правиці Всевишнього Якщо ж Творець так піклується про своє більш примітивне творіння, то тим паче і про нас з вами, брати і сестри, попіклується.

Бог нікого і ніколи не вкине в горе і біду, а, якщо таке на нашому житті навіть і буде зустрічатися, то знайте, що це ознака того, що Господь не покинув нас. Кого любить Бог, того і карає, посилає випробування, щоби ми виправили те, в чому хибимо.

Дорога наша життєва складна... Деколи нам не все зрозуміло, не все може осягнути наш розум. Деякі події та обставини можуть видаватись нам нелогічними, несправедливими. Але наш розум, це не Божий розум. Тому не слід нам вдаватись до таких роздумів. А, що слід нам робити, про те чули ви у Євангелії: «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його» (Мф. 6, 33). Ще тут, на землі, належить нам шукати його, своїми думками, своїми словами і вчинками, і тоді осягнемо вічне і безкінечне блаженне життя із Богом.

 

Амінь!

 

Джерело

ХРАМИ ОБИТЕЛІ